Волинь. Історія України. (1 серія з 10) Volyn. History of Ukraine.

Існує багато легенд про те, звідки Луцьк отримав свою назву. Одні твердять, що місто заснував якийсь Лука, інші назву Луцьк виводять від річки Стир, котра біля міста ніби закреслює лук, та найвірогіднішою здається версія про походження назви міста від слов’янського племені «лучан» які колись мешкали на цих землях.

За княжих часів Луцьк називали «Лучськ» або «Лучеськ», і лише за Литовської доби ім’я міста набуло теперішньої форми.

На існування Луцька в середині Х століття вказує згадка про лучан у візантійській хроніці Костянтина Порфірородного.

Польський історик ХV століття Длугош каже, що в 1000 році Володимир Великий заснував у Луцьку замок. На сторінках наших літописів Луцьк вперше згадується у 1085 році, коли Ярополк, князь Володимиро-Волинський, воюючий із Всеволодом Київським, втік до Польщі і залишив свою родину в Луцьку. Князь Всеволод надіслав до Луцька Володимира Мономаха, який зайняв це місто і захопив тут Ярополкову дружину, військо та все майно.

Луцьк в той час, що не мав власних князів, а підпорядковувався Володимирським правителям або разом з Волинню належав Київському князівству. Першим удільним князем у Луцьку був Давид Святославович. Однак він князював недовго. В 1097 році між ним і Володимирським князем Давидом Ігоровичем почалась ворожнеча і той за допомогою половців позбавив Давида Святославовича його Луцького уділу.

В 1149 році Луцьк знову з’являється на сторінках історії. У війні між князями Київським і Суздальським, Юрій Суздальський здобув перемогу і позбавив князя Ізяслава Мстиславича київського престолу. Після цього Суздальський князь вирушив на Волинь, головною метою він визначив собі здобуття Луцька. Шість тижнів тривала облога міста. Лучани під проводом брата Ізяслава Володимира хоробро обороняли місто. На вороже військо з міських мурів сипались хмари стріл і каміння, в одному із боїв мало не загинув син Юрія Суздальського Андрій, лучани оточили його зі всіх сторін і він врятувався лише завдяки своєму коню, котрий виніс його з юрби, а сам важко поранений, впав мертвий. Княжич Андрій поховав його над Стиром. Лучани відстояли своє місто. Та князь Юрій не полишив думки про його здобуття.

В 1154 році, коли в Луцьку князював Мстислав Ізяславович, батько Романа Великого, за намовою Юрія місто оточили князі Ярослав Галицький і Володимир Володимирський. Під час облоги князь Мстислав вирушив на пошуки допомоги, а оборону доручив своєму брату Ярославу. Той гідно виконав доручення. Вже наступного року Мстислав став Володимирським князем і залишив Луцьк в руках Ярослава Ізяславича.

Ярослав був першим Луцьким удільним князем. Він тривалий час князював у місті і особливу увагу звертав на культурно-релігійне життя свого уділу. Будував церкви і засновував школи. За його правління з 1155 - 1180 рр. місто розрослося і розбагатіло. В літописах Луцьк згадується як Лучеськ Великий на Стирі, що вказує на його значні розміри. Він був тоді другим після Володимира містом на Волині. Замок луцьких князів, що стояв на місці теперішнього замку Любарта, був очевидно досить укріпленим. А в самому місті було багато мурованих будинків. Про велич і багатство княжого Луцька свідчить велика кількість церков. Число їх важко встановити. Перекази кажуть, що разом з монастирями їх нараховувалось більше 20.

По смерті Ярослава Луцьке князівство було поділене на чотири частини. Князь Всеволод дістав Луцьк, Інгва – Дорогобуж, Мстислав Німий – Пересопницю, а Ізяслав – Шумськ. Після Всеволода в Луцьку князював Інгва, а після нього Мстислав Німий, який, помираючи у 1225 році, віддав свого сина Івана і свою землю під опіку Данилі Галицькому.

По смерті Івана у 1227 році Луцьк захопив князь Ярослав Інгворович, але князював він недовго. Того ж року, за словами літописця, їхав Данило в Жидичин кланятися і молитися Святому Миколі. В Жидичині Данило Галицький зустрівся з луцькими боярами, які були незадоволені Ярославом, і просили Данила взяти Луцьк під свою владу. Зібравши у Володимирі дружину Данило прибув до Луцька. Місто гостинно відчинило йому свої ворота і Данило приєднав його до земель свого брата Василька Володимирського. Відтоді і до 1271 року Луцьк не мав власних князів.

Що сталося з Луцьком в часи татарської навали 1240-1241 років невідомо. Збереглися описи пізніших часів. Взимку 1259 року Куремса оточив Луцьк, який за словами літописця був «неутвердженні» і «неурядженні», і лише вдале розташування міста врятувало його. Розлив ріки зробив його неприступним, але Куремса все ж спробував здобути місто. Перешкодила цьому сама природа. Сильна буря зламала прилади для кидання каміння і Куремсі довелось вертатися в степ.

Через два роки на Волинь прийшов новий татарський ватажок Бурунда і наказав Василькові знищити кілька замків, у тому числі і Луцький. Василько цей наказ виконав. Після смерті сина Василька Володимира у 1289 році Володимирський престол зайняв Мстислав Луцький. Луцьк тривалий час знову не мав власних князів. Після смерті Юрія І Львовича, князя Володимирського, в 1308 році Луцьку волость отримав його молодший син Лев, котрий помер близько 1323 року. Він був останнім Луцьким князем з українського роду...