Як розпочати бізнес хімічні несекрети

Хімчистки, як яскравий зразок радянського «хамовитого» сервісу, відходять у небуття. Аби зробити клієнта постійним відвідувачем свого закладу, теперішні приватні підприємства побутового обслуговування розширюють асортимент послуг, створюють мережу пунктів прийому, застосовують систему знижок. Не забувають вони при цьому бути чемними з клієнтами. Адже і від цього залежить успіх бізнесу, — радять вони тим, хто хоче вкласти гроші в цю справу. Приціл

Лише на початку другого тисячоліття в Україні склалися умови, коли почали масово з’являтися хімчистки «з нуля». До того часу колишні державні підприємства побутового обслуговування вже перетворилися в приватні структури. У спадок вони могли взяти лише досвід і приміщення. «Обладнання, яке було тільки вітчизняних виробників, ми повністю поміняли на імпортне», — розповідає виконавчий директор ТзОВ фабрика «Чайка» (Луцьк) Леонід Макаревич. На початках такі хімчистки виживали за рахунок того, що мали угоди на обслуговування підприємств, медичних закладів. Все частіше стало вдаватися до послуг хімчисток населення, фінансова спроможність якого відчутно зросла. На це позитивно відреагував бізнес, який став вкладати кошти у цю галузь.

«Американська хімчистка», яка з’явилася у Луцьку сім років тому, також розпочинала діяльність на беушних машинах закордонних виробників. Це був найоптимальніший варіант швидко повернути вкладені гроші і забезпечити якісне виконання замовлень. «Тепер, щоб відкрити хімчистку найменшою площею 100 кв. метрів, треба мати мінімум 150 тис. євро початкового капіталу, — каже виконавчий директор «Американської хімчистки» Ольга Шаясюк. — Бо наймінімальніша вартість машини хімічної чистки від 25 тис. євро. Плюс, треба придбати хоча б три — пральних, пароманекени, прасувальні та плямовивідні столи, сушильні машини. Без них цей бізнес можна і не починати».

Продажем спеціального обладнання та хімічних реактивів займаються дистриб’ютори, які переважно зосереджені у великих містах, зокрема в Одесі, Києві, Донецьку. «Серед виробників світовими лідерами вважаються Італія та Німеччина, — ділиться досвідом Леонід Макаревич. — Найкраще обладнання — з клеймом німецьких фірм, а у хімії та технології ніхто не перевершив італійців». Користується попитом також спецобладнання шведське та американське. Один-єдиний завод є в Росії — «Вязьма», проте вести звідти машини, як і зі Сполучених Штатів, тепер надто дороге задоволення.

Місце
Важливим моментом для початку власної справи в галузі є і вибір приміщення для хімчистки, акцентують увагу учасники цього бізнесу. Воно обов’язково має бути розташоване окремо від житлових будинків, навчальних та закладів громадського харчування. Приміщення треба забезпечити всіма комунікаціями, каналізацією, водопостачанням. Щодо навколишнього середовища, то не варто хвилюватися, адже спеціальних екологічних зборів тепер для хімчисток немає. Сучасна технологія дозволяє весь процес чистки проводити в закритому циклі. Лише раз у півроку, відходи забирає фірма, котра має дозвіл на їх утилізацію. З нею потрібно укласти угоду.

Фінанси згодяться для іншого. Якщо приміщення під хімчистку взято в оренду, то ці витрати теж варто прорахувати. «На початку нашої роботи в Луцьку діяли пільги для тих, хто займається побутовими послугами, і ми платили за один квадратний метр 2,50 грн., — пригадує Ольга Шаясюк. — Тепер за оренду 120 квадратів у місяць віддаємо п’ять тисяч грн.. Стільки ж — за світло, до тисячі — за воду. Приблизно 13 тис. йде на зарплату. І собі треба щось заробити. Хоча, з власного досвіду скажу: цей бізнес малоприбутковий. Він може бути тільки паралельним, але не основним».

Поширеним явищем тепер є мережа приймальних пунктів. Проте, спеціалісти кажуть, що вони не завжди є рентабельними. Найтісніший пункт площею в 10 кв. м обійдеться в місяць без зарплати приймальниці, не менше 500 грн.

Досвід — із часом
Наразі немає закладів, де готували б кваліфікованих спеціалістів для сфери побуту. Асоціація хімчисток та пралень України виношує задум створити навчальний центр із підготовки спеціалістів, аби видавати їм ліцензійні дипломи чи сертифікати. А поки це в планах, працівники галузі вдосконалюють знання на семінарах, курсах, виставках. За словами Ольги Шаясюк, є домовленість між хімчистками посилати один до одного людей на практику. Саме особисті навики, професійна інтуїція стають найбільшим надбанням спеціалістів таких закладів. Відтак, до працівників (до того ж, вивчених за кошти фірми) на хімчистках ставляться з повагою.

Невеликій приватній хімчистці, яка в рік обслуговує 10 тис. клієнтів, достатньо до десятка обслуговуючого персоналу. Для основної машини хімічної чистки важливо знайти людину, переважно чоловічої статі, яка би могла з нею впоратися. А ще враховувати треба такий момент, що може несподівано щезнути водо- чи світлопостачання. Тобто спеціаліст повинен бути готовий до будь-яких форс-мажорних обставин. Рідкісною професією нині є і прасувальниця. Такі кадри шукають в училищах, де готують на швачок. В цій роботі треба добре знатися на тканинах, знати їх склад. Велика відповідальність також лежить на фарбувальниках шкіряного одягу. Зазвичай, вони володіють кількома технологіями (італійською, американською, німецькою). Такі спеціалісти повинні знати види шкіри, наперед уявляти, яким буде відтінок після фарбування, в яких пропорціях змішати базові кольори.

Перш ніж приступити до роботи, працівникам хімчисток треба визначити структуру тканини та шкіри, що тепер досить складно. Якщо колись було лише декілька видів мануфактур, які відповідали ГОСТам, і для них підходив певний метод обробки, то нині виробництво тканин та шкіри набагато кроків випереджує технологію хімчисток. «Є такі шкіри, що цілу комісію збираємо, аби встановити: натуральна чи штучна, — каже Леонід Макаревич. — Від цього залежить правильний вибір методу чистки: в хімреактиві чи воді».

«Туреччина чи Китай на один рік випустять новий вид шкіри — ніхто не знає, як вона носиться, зношується і немає технологій, як її відновити, — додає Ольга Шаясюк. — Нас рятує одне — видумка наших технологів. Вони намагаються пристосувати ті компоненти, які нам пропонують фірми-продуценти фарб і лаків».

Клієнти
Не менш важливою ділянкою роботи хімчистки є спілкування з клієнтами. Звичайно, першу думку про заклад, вони складуть вже у приймальній. Тут має бути куточок споживача, де можна дізнатися про ціни. Як правило, конкуренти одного міста їх тримають більш-менш однакові, як і термін виконання замовлення.

В роботі хімчистки є один неприємний момент: повернення грошей замовнику за зіпсовану річ. Професійна приймальниця повинна застерегти клієнта, за необхідності, про можливі небажані наслідки. «Коли бачимо, що річ після хімчистки буде непридатна до експлуатації, тобто вона втратить свій естетичний вигляд настільки, що людина не зможе її носити, ми про це попереджуємо, — каже Ольга Шаясюк. — У нас є маленький «музей» зіпсованих речей. Якщо клієнта важко переконати, на що може перетворитися його шкіряний виріб після чистки, то демонструємо це наочно».

У хімчистці, яка себе позиціонує сучасною, клієнти мають систему знижок. Вони можуть бути постійні — для частих відвідувачів, а також сезонні, наприклад, після зимового періоду, або перед початком навчального року. І все ж треба бути готовим до того, що люди найчастіше згадують про хімчистку перед великими святами та приходом зимової пори. Тоді роботи — не початий край. У той час, коли навесні та влітку «напівмертвий» сезон.

Щоб відкрити хімчистку площею 100 кв. метрів, треба вкласти мінімум 150 тис. євро

Галина Бєлова