Найгоноровитіших биків Волині миють шампунем та роблять їм... «манікюр»

2009-й рік йде до нас під знаком Червоного Бика. Цей символ пов’язаний з могутньою життєвою силою, що дає поштовх до творення на різних рівнях. Бик, знак космічного начала, з’єднує чотири стихії: землю, небо, підземне царство, море.

Бик, очевидно, найбільший «трудоголік» у всьому східному гороскопі. Тож фермерам, які займаються відгодівлею рогатої худоби, треба віддати належне: хто-хто, а вони у першу чергу мають випробувати свою удачу. Виявляється, що волинські бики дуже часто повертаються зі всеукраїнських виставок дипломантами. Вважається, що найпрославленіші бики живуть на території сільськогосподарського товариства «Зоря» Ковельського району, яке очолює Володимир Потапчик. Його вважають «батьком» знаменитої волинської м’ясної породи великої рогатої худоби, яку виводили впродовж двадцяти років.

– Офіційно вона була зареєстрована у 1994-му році, – розповідає Володимир Юхимович. – У виведенні цієї породи задіяли п’ять інших порід. В чому особливість волинської м’ясної? Наша худоба пристосована до умов відгодівлі та утримання саме в умовах Західного Полісся. Тварини невибагливі до кормів. Й «вихід» м’яса з них хороший.

Нині у господарстві «Зоря» утримують 2500 голів великої рогатої худоби. Бики, як правило, не агресивні, але всі вони дуже не люблять різких рухів. Можуть дати погладити себе по голові, частенько «прочищають» горло звучним муканням.

Найгоноровіші на фермі – Март, Паркан та Цвіркун. Чемпіони! Вони – дипломанти всеукраїнської виставки-ярмарку «Агро-2008». Бугай-плідник Март цьогоріч виборов диплом першого ступеня. Кажуть, вельми вже вправний у своїй справі. Він має свого «паспорта» (родовід худоби ведеться у спеціальній картці), у якому зазначені заслуги його батьків – матері Сливки та батька Малого. І ніхто точно не скаже, скільки дітей у Марта – їх так багато, що не так просто полічити. Усе потомство – як на підбір, з найкращими молочними показниками, нагадує однояйцевих близнюків.

До речі, Паркан взяв диплом ІІ ступеня. А Цвіркун прославився як «надваговик» – його маса потягнула більш, ніж на тонну. Звісно, бики тут різної масті. Найсимпатичніший – з білими панчішками, як у коня маршала Ворошилова, коли той до війни приймав парад на Красній площі.

Ясна річ, на виставки потрапляють кращі з кращих. До подорожей тварин готують по-особливому. Їх... миють пахучим шампунем, стрижуть спеціальною польською машинкою та роблять бичкам «манікюр» (обрізають копита ветеринарними ножицями)! Готують, наче моделей на подіум.