Реквієм книгарні «ЧитайКраїна»

Коли у середині травня у Луцьку помпезно відкривався сучасний книжковий магазин із символічною назвою «ЧитайКраїна», ніхто й гадки не мав, що вже наприкінці року встане питання про його ліквідацію. На сьогоднішній день до проблем книгарні діла нема ані засновникам, ані адміністрації Волинської обласної друкарні, якій магазин підпорядкований, ані владі.

Згадується теплий травневий день відкриття за участю віце-прем’єр-міністра України Івана Васюника, т.в.о. голови Держкомтелерадіо України Анатолія Мураховського, голови Волинської облдержадміністрації Миколи Романюка та міського голови Богдана Шиби. Перед телевізійними об’єктивами та фотокамерами, мікрофонами та диктофонами чисельних представників всеукраїнських та місцевих ЗМІ чиновники говорили вагомі слова та тішилися позитивним «піаром».

Так Іван Васюник підкреслював, що «перед владою на місцях постає непросте завдання, адже у кожному населеному пункті має бути, хай невеличкий, але книжковий магазин чи кіоск». «І те, що від сьогодні в Луцьку працює сучасна, потужна книгарня — добрий початок і приклад для інших областей нашої держави», — констатував чиновник. «Книга - носій мови і державності, збережемо книгу, збережемо й мову, і державу», - наголошував віце-прем’єр-міністр.

Не мовчав і міській голова Богдан Шиба, котрий, як палкий прихильник української книги, активно підтримав ідею відкриття книжкової крамниці на вулиці Червоного Хреста, що, за попереднім задумом, мала перебрати на себе функції спеціалізованого магазину-гуртівні для оптово-роздрібної торгівлі книжковою продукцією. Міська рада навіть встановила для такого стратегічного об’єкту книгорозповсюдження символічну орендну плату — 1 гривня на рік.

Але права була журналістка газети «Волинь-нова»  Валентина Штинько, яка в своїй статті з приводу урочистого відкриття зауважила, що, позитивні кроки влади щодо налагодження книготоргівлі, поряд із позитивними емоціями, викликають і тривогу. Бо вже сьогодні зрозуміло, що без додаткових і тривалих дій щодо навернення молодого покоління до книги, виховання читача, а також запровадження такої цінової політики, щоб книга знову стала загальнодоступною, відкриті за рознарядкою зверху книжкові магазини ще на довгий час залишатимуться без покупця. Проте навіть вона не змогла передбачити такого швидкого фіаско.

Фанфари відгриміли. Гості роз’їхалися. Книгарня почала працювати. Пішли читачі. Відбувалися планові зустрічі з письменниками та засідання літературного клубу «Лесин кадуб», проводилися акції від українських книговидавництв та презентації сучасних носіїв печатного слова. Та попри всі зусилля колективу магазина про «ЧитайКраїну» забули.

Восени пройшло перше скорочення працівників  майже на 50%, а ближче до зими надійшло розпорядження звільнити ще половину працюючих.

З початку холодів котельня не працює. Від морозу розірвало батареї опалення. На сьогодні температура повітря в торговому залі — зуб на зуб не потрапляє (міська санстанція зафіксувала критичні +5 С. Закутані у верхній одяг продавці сидять навколо допотопного обігрівача та чекають вирішення своєї долі. Борги перед постачальниками книг та персоналом книгарні на погашаються.

Хто спасе тонучого флагмана (саме таким бачили книжковий маркет всі причетні до його відкриття) волинської книготоргівлі на разі не відомо. Можливо голова  «Волинської обласної друкарні» Дмитро Головенко згадає за своїх пасинків. Можливо головний книголюб Луцька Богдан Шиба щось придумає. А то й київські чиновники у виборчій метушні згадають про українську книгу.