«Лучеськ Великий»

Луцьк належить до найдавніших міст України. Дивовижний ландшафт, планування і забудова історичної частини зробили Луцьк видатною пам'яткою містобудування. Існує ще й підземний Луцьк - ціле місто під містом - на рівні 4 поверхів униз та протяжністю десятки кілометрів. Унікальною є й історія древнього граду. Луцьк, як ні одне з міст України, уособлює в собі всю її історію: від князя Олега до великої Лесі Українки.

Датою заснування Луцька вважається перша письмова згадка про нього в Іпатіївському літописі 1085 року. Однак, історичні джерела свідчать, що християнство прийшло сюди раніше ніж у Київ, - з Моравського князівства, а тому, найімовірніше, місто виникло в VIII столітті.

Вже в ХІІІ столітті Луцьк називають Лучеськом Великим. Ця велич вабить багатьох, в тому числі й католицькі ордени. Домініканці, єзуїти, шарітки, бригітки, кармеліти - їх оселяється тут велика кількість, через що місто нарекли вдруге - "маленький Рим Сходу".

1340 року Луцьк отримує статус столиці Галицько-Волинського князівства. В цьому ж часі зводиться резиденція князя Любарта - Луцький замок. Це одна з небагатьох давніх споруд готичного стилю, які збереглися в Україні. Замок має три вежі: В'їздну, Владичу і Стирову. В середині замку розташовувався кафедральний собор Іоанна Богослова - храм класичного візантійського стилю. У XV столітті в ньому висвячували московських єпископів. З амвону церкви виголошував свої палкі проповіді Петро Могила. Розкопки давнього храму в середині 80-х років ХХ століття виявили за апсидою церкви поховання титулованих осіб, зокрема - князя Ізяслава Інгваровича, який загинув під час битви на річці Калка. Історики припускають, що саме тут був похований і Великий князь Любарт.

1388 року починається доба князя Вітовта. Луцьк він обирає другою після Вільно своєю резиденцією і місто, практично, стає столицею Литовського князівства. Разом з Вітовтом до Луцька приїздять вірмени. Вони були чудовими будівничими - майже усі кам'яні споруди Луцька, Львова, Кам'янця-Подільського зведені саме вірменами. Тогочасний Луцьк - місто напрочуд інтернаціональне. У мирі і злагоді тут мешкали українці, росіяни, поляки, євреї, караїми. Кожна громада мала свою святиню (церкву, синагогу, кірху, кенасу), систему податей та особливі архітектуру і планування кварталів.

1429 року до Луцька з'їжджаються наймогутніші монархи Європи з тим, аби обговорити проблеми захисту Європи від османських завойовників. Після з'їзду коронованих осіб Луцьк з'являється на європейських картах і отримує Магдебурзьке право. Воно дало поштовх утвердженню самоврядування та розквіту ремесел і торгівлі. Місто зосереджує на своїй території міжнародні торгові шляхи, які з'єднали Схід і Захід. Луцьк активно розвивається і розбудовується. Протягом XIV-XVI століть це - політичний, військовий, адміністративний центр усієї України-Русі. Звідси поширювалась культура на решту русинських земель, зокрема - Волинське право і Волинський статут. Тодішній Луцьк у колі інтересів не лише Великого Литовського князівства, а й могутніх Російської та Австро-Угорської імперій. Тут свою резиденцію влаштовує і польський королівський канцлер Альбрехт Радзівіл.

У XVII столітті, під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Луцьк був зруйнований майже дощенту і йому більше не судилося досягти того розквіту, який вирізняв місто впродовж XV-XVI століть. Пізніше Луцьк було приєднано до Російської імперії і він став центром провінційної губернії, яку новації і зміни оминали стороною.

Після Жовтневого перевороту 1917 року місто знову відходить до Польщі і лише після другої світової війни - до України. За всю свою багатовікову історію до 1939 року Луцьк лише один рік - з 1918 по 1919 - належав Україні. Зважаючи на архітектуру і планування місто важко назвати суто українським. Польським його також не назвеш - ландшафтне планування дуже вже нагадує древньоруські поселення міщан. Для російського зразка містобудування тут, однак, забагато українського колориту, а від єврейського минулого залишилась сама тільки синагога. Але цим і визначний Луцьк, бо в ландшафті і архітектурі уособив , як ні одне з міст України, всю її історію - від князів Олега, Любарта, Вітовта, королівських канцлерів, єврейських рабинів, італійських, польських, російських архітекторів, вірменських будівничих, українських козаків і митрополитів, - до славетної Лесі Українки, яка оспівала цей край і зробила його навічно українським.