Селфі — різновид фотографії чи хвороба? Думки лучан

Селфі стало частиною нашого життя відтоді, як з’явився смартфон. Не так давно люди з фотоапаратами в руках завмирали перед гірськими пейзажами, однак зараз пріоритети фотографів-аматорів змінилися на 180 градусів — тепер камера частіше направляється на себе, а не на щось інше.

Уникнути спокуси сфотографувати себе стало неможливо. Спочатку на кадрах дівчата копилили губки, стоячи перед дзеркалом; згодом люди почали масово фотографуватися в ресторанах на фоні їжі.

Американська психіатрична асоціація офіційно підтвердила те, що селфі або ж постійне фотографування себе — це психічний розлад, який отримав назву «Selfitis». Його визначили як обсесивно-компульсивне бажання сфотографувати самого себе і викласти фото в соціальних медіа як спосіб заповнити недолік самоповаги. Науковці виділяють три рівні розладу:
1. Граничний селфітіс: фотографування самого себе, принаймні три рази на день, але без публікації фото в соціальних мережах;
2. Гострий селфітіс: фотографування самого себе принаймні три рази на день і публікація кожної з фото в соціальних мережах;
3. Хронічний селфітіс: неконтрольоване бажання фотографувати самого себе цілодобово і розміщувати всі зроблені фотографії в соціальних медіа більш ніж шість разів на день.

Моду на селфі диктують зірки шоу-бізнесу: Анна Сєдокова, Ані Лорак — це тільки деякі поціновувачки нового фотомистецтва. Західні зірки не соромляться робити селфі не тільки на червоній доріжці, але й навіть на церемонії вручення кінопремії «Оскар». Про еволюцію цього захоплення можна говорити, згадуючи створення фронтальної фотокамери, палиці для селфі і навіть туфель для селфі (останнє виявиллся першоквітневим жартом 2015 року). Очевидно, селфі досягло свого піку популярності, однак є й багато людей, які скептично налаштовані в бік самофотографування.

Що приваблює людей робити власні фото у неймовірній кількості? Думки найчастіше розходяться у сприйнятті самих селфі. Хтось стверджує, що це дуркуватість і примха, намагання перекривляти селфоманів та самому побути у їх ореолі слави і марнославства; хтось сприймає селфі як нагода закарбувати у пам’яті цікавий момент, щоб потім показати його знайомим і друзям.

Ми запитали лучан про те, як вони ставляться до селфі.

Олександр, програміст
Селфі роблю рідко, частіше в тих випадках, коли їм морозиво, і треба подивитися, чи не вимазана бузя. Не думаю, що до селфі варто одразу негативно відноситися, адже інколи вони бувають дійсно непоганими, особливо, якщо ще є спеціальний штатив, який витягується на метр від тебе. Думаю, що деякі люди схильні до психічних проблем, пов’язаних з селфі, однак не вважаю, що це може спричинити залежність. Скоріше звичку…

Іванна, студент
До селфі відношусь нормально. Найчастіше роблю селфі з друзями, коли хочеться зафіксувати якийсь особливий момент. Якщо тобі сподобався якийсь краєвид, і ти хочеш сфотографуватися на його фоні, а свій фотоапарат не довіряєш незнайомцям, то селфі — це непоганий вихід із ситуації. Навряд чи надмірне захоплення селфі — психологічне захворювання або фактор, що якимось чином впливає на внутрішній стан людини. Це швидше мейнстрим. Навіть люди, які сміються з селфі, час-від-часу використовують цей вид фотографії.

Олександр, гідрогеолог
Я не роблю селфі, бо нема чим робити. Раніше робив, але дуже рідко. Навряд чи від селфі може розвиватися залежність, а от від бажання «випендрьожу» — точно може.

Сергій, шахтар
До селфі ставлюся нейтрально. Це не якась проблема для суспільства, однак і людству воно зовсім непотрібне. Десь читав, що захоплення селфі — це психологічне відхилення.

Юлія, журнаілст
Якщо селфі не стало головним фетишем у житті людини і не забруднює новинну стрічку однотипністю, то воно має право на існування. Сама селфі роблю рідко. В шаленій гонці за найкращими позами та виразами очей (губ, вух) зменшується конкурентоспроможність молоді на ринку праці, оскільки їхні цінності підірвані, орієнтири збиті.

Микола, програміст
Селфі дозволяє підвищити свою самооцінку, подивитись на себе зі сторони, однак сам я не є великим фанатом цього. Раніше часто фотографував себе, але якось з часом це пройшло. Не знаю, наскільки селфі необхідне світу, але особисто мені воно ніяк не заважає. Є собі, тай є.

Ірина, філолог
До селфі ставлюся скоріше негативно. Я вважаю, що фото — це фіксація важливих миттєвостей та емоцій із життя людини, і наші дитячі альбоми можуть бути свідченням цих митей, цих почуттів. Що ж стоїть за селфі? Це звичайне самолюбування людини із завищеною або ж заниженою самооцінкою, це потреба у позитивній оцінці власного життя чужими людьми, це бажання чимось похвалитися. Я не роблю селфі взагалі, хоча ні, одне селфі я все ж маю. Ми його зробили нашою групою на одній із пар. Не думаю, що світу потрібне селфі. Світу потрібні ліки від раку, але не селфі. Світу потрібні амурські леопарди, але не селфі. Світу потрібен мир, але не селфі. Світу потрібна їжа для тих, хто недоїдає, але не селфі. Світу потрібні люди і їхні вчинки, але не селфі. Селфі потрібні лише тому, хто їх робить. А ось навіщо, я не скажу точно, бо я не психолог. Впевнена, залежність від селфі існує. Є «серіальна» залежність, є залежність від кави, є навіть залежність від статевих стосунків, чому ж тоді дивуватися, що у деяких людей може виникнути залежність від селфі?

А якої позиції стосовно селфі притримуєтеся ви?

luchesk.com.ua