Освячено один з найбільших храмів єпархії

Освячення храму  – це завжди рідкісний, радісний, урочистий  та величний день будь-якої парафії  і у будь-який історичний час. Не було це винятком і для колишнього села Теремно, яке нині являється околицею Луцька.

У суботу, 18 липня, в день пам’яті перенесення мощей  преподобного Сергія Радонезького керуючий Волинською єпархією митрополит Луцький і Волинський Ніфонт на запрошення настоятеля Свято-Хресто-Воздвиженського храму секретаря Волинського єпархіального управління протоієрея Миколая Бондарука звершив чин освячення новозбудованого храму. У вітальному слові отець Миколай згадав історію храму: «1000-літній ювілей Хрещення Русі у 1988 році сколихнув усю державу. У 1990 році колишні парафіяни Свято-Хресто-Воздвиженського храму, вирішили відродити свою святиню. Нову церкву взялися зводити на новому місці, бо на старому уже можливості не було. Заснована громада свого приміщення не мала, служби проходили під відкритим небом. Тому спочатку звели тимчасовий храм, а у 1996 р. ви, владико, освятили фундамент нового храму, було встановлено хрест на місці майбутнього престолу, та закладено капсули в пам’ять початку будівництва. Громада отримала благословення будувати храм двоповерховий: верхньому залишили історичне найменування – Воздвиження  Честного Хреста Господнього, нижній назвали на честь святого праведного Іоанна Кронштадтського на згадку його допомоги у будівництві попереднього храму і іншу його благодійність на Волині. Увійдіть владико у цей храм, освятіть його і помоліться, щоб Господь молитвами святого праведного Іоанна Крондштадського завжди нас оберігав від усякого зла.».

Під час освячення  митрополиту співслужили п’ятдесят  п’ять священнослужителів. Богослужіння співав хор студентів Волинської Духовної семінарії під керуванням протоієрея Петра Муляра та місцевий хор. Після освячення владика Ніфонт у своєму слові розповів історію народження храму, як святині і життя християнина в лоні Православної Церкви. На згадку про величну подію владика подарував парафіянам ікону Пресвятої Богородиці, привезену з Єрусалиму. За старання на благо Волинської єпархії УПЦ настоятель храм з рук архіпастиря отримав високу церковну нагороду від імені Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Володимира митрополита Київського і всієї України орден преподобного Іллі Муромця 2-го ступеня. Такий же орден отримав і благодійник будівництва підприємець Микола Линник. Владика грамотами Блаженішого та особистим відмітив інших благодійників храму.

У своєму слові  митрополит зауважив, що під час  освячення цього храму молилися гості зі Святої Землі. « Сьогодні воістину історична подія, тому що освячено один з найбільших і найпрекрасніших храмів єпархії. Всю цю красу ви бачите перед собою. Сьогодні в наших серцях подвійна радість, тому що з нами молилися двоє людей зі Святої Землі з міста Вифлиєма. Кожного разу, коли ми буваємо на Святій Землі ми з ними зустрічаємось у Вифлиємі і радісно, що вони сьогодні нам привези частинку Святої Землі своєю присутністю».

По стану здоров’я митрополит не зміг очолити першу Божественну Літургію. Богослужіння очолив благочинний Луцької округи протоієрей Никанор Шимко. Після прочитання Євангелія проповідь виголосив митрофорний протоієрей Валентин Негода. Батюшка розповів історію виникнення храму в Старому і Новому Завітах.

Під час хресного ходу усіх присутніх окропили водою. Храм хоча і великий, але не зміг вмістити усіх, хто прибув на освячення. За Літургією молилося біля півтори  тисячі людей. На згадку про подію  настоятель подарував священикам буклет з історією храму, а прихожанам іконки.

Запис богослужіння звершили режисери та оператори Волинського  обласного державного телебачення. Богослужіння буде транслюватися 16 серпня, у неділю, з повтором 27 вересня,  в день престольного свята. Коментувати  освячення буде митрополит Луцький і Волинський Ніфонт.

Довідка.

Про найдавнішу згадку про церкву с. Теремно, досліджену нині, знаємо з люстрації Луцької  єпископії за 1607 р., в якій записано, що у с. Теремно знаходився замок та церква Воздвиження Чесного Хреста.

Найдревніша ж  згадка про саме село Теремно відома майже на 300 років раніше і відноситься до 1322 р.

Литовський князь  Любарт Гедемінович називає це село своїм, тобто князівським. Во спасіння своєї душі він це село, разом  з іншими поселеннями та землями, дарує соборній церкві св. Іоанна Богослова, яка знаходилася у Верхньому замку м. Луцька, і своє бажання підтверджує Грамотою. З цього часу село Теремно переходить у володіння Луцьких владик.

Назва села походить від слова терем, що у перекладі  з грецької означає житло. У Древній Русі це був верхній ярус багатого палацу.Логічно припустити, що у князівському селі стояли тереми, або принаймні один великий терем-палац звідки і пішла назва села. Можливо уже тоді стояв і храм.

В історії села Теремно відбулося освячення  декількох «поколінь» храмів. Один з них був збудований на початку XVIII ст. (до 1712 р.), а у кінці ХІХ ст. уже підупав і постала необхідність побудови нового храму.

У 1888р. на Теремно-Підгаєцьку парафію був призначений молодий  енергійний священик отець Миколай  Наркисович Селецький. Він ревно взявся за будівництво нового храму. Із більш почесних парафіян була створена Опікунська рада, головним завданням якої було побудувати новий храм.

З цього моменту  почався і збір пожертвувань. Серед  багатьох жертводавців виділяється широко відомий своїми благодіяннями кронштадський протоієрей Іоанн Сергієв (святий  праведний Іоанн Кронштадський), який допомагав матеріально багатьом парафіям Волині. Не обійшов він своєю увагою та допомогою у будівництві храму і села Теремно. Від нього у Опікунську раду надходили кошти декілька разів. Перший внесок – 200 рублів надійшов у 1892 р., а всього ним прислано 500 руб. сріблом. Серед індивідуальних жертводавців протоієрей Іоанн Сергієв вніс найбільшу суму.

В будівництві  допомагали й інші особи духовного звання: архієпископ Херсонський і Одеський Іустин, архімандрит Сергій – намісник Києво-Печерської Лаври, священик В. Дембновецький – благочинний І округу Житомирської єпархії і інші.

Проявили свою любов до храму Божого і люди в  погонах. Серед них: командуючий Київським військовим округом, який найперший надав матеріальну допомогу, генерал-ад'ютант Михайло Іванович Драгомиров, начальник 11-дивізії генерал-лейтенант Всеволод Федорович Панютін, Санкт-Петербургський градоначальник – Віктор Вільгельмович фон-Валь. Серед благодійників були також офіцери та нижні чини 43 Охотського та 44 Камчатського полків, різного рангу чиновники, купці, учителі, селяни.

Зробило свій внесок у будівництво й Управління державним  майном, виділивши безкоштовно з  Жидичино-Свозької лісної дачі увесь необхідний для будівництва храму дерев’яний матеріал. А також від св. Синоду поступило 1.500 руб. Всього витрачено коштів 8000 рублів.

Архітектором  і керівником будівництва був  селянин с. Студинь Рівненського повіту Варфоломій Дем’янчук. Він спроектував і побудував на той час не один храм. В. Дем’янчук розробив план храму і для села Теремно, який був затверджений єпархіальними начальством і архітектором.

28.07.1891р. відбулося  освячення місця під будівництво  храму.

Свято-Хрестовоздвиженський храм однокупольний, дерев’яний, на кам’яному фундаменті з чотириярусною дзвіницею збудовано за 4 роки і 3 місяці. Освячення його відбулося у неділю, 15 жовтня 1895р. і звершив його місцевий благочинний о. Ананія Петрович Бродович.

Передолтарну частину храму прикрашав різбляної роботи іконостас, у якому розміщувалися 25 ікон, писаних у Почаєво-Лаврській іконописні. Ікони розміщувалися також в олтарі та всередині храму. На богослужіння віруючих скликали п’ять гучних дзвонів.

У період будівництва храму у с. Теремно проживало біля 1100 душ населення. З них чехів римокатоликів біля 600 душ і біля 100 душ чехів православних. Українці та росіяни складали 400 душ. Мали в селі свої помешкання три сім’ї поляків і одна сім’я караїмів.

Село Теремно  розташовувалося на схід від Луцька і довгий час знаходилося від нього на відстані п’яти верств. Починаючи з ХХ ст., як місто, так і село, стрімко розросталися, ідучи один одному назустріч.

У 1959 р. с. Теремно  припинило своє існування. Більша його частина стала мікрорайоном м. Луцька, менша – називається с. Липини.

Св. Хрестовоздвиженський храм села Теремно пережив і вистояв  дві світові війни і інші лихоліття. Нанесені ними руйнації швидко ліквідовувалися  дбайливими руками парафіян. Храм не витримав натиску тільки у мирний час. У 1962 р., напередодні Пасхи Христової, служби в храмі припинилися. У 1977 р. храм був знятий з реєстрації, а у 1982 р., як такий, що знаходиться в аварійному стані і не придатний до подальшого використання, документально був підготовлений до знесення.

Руйнувати храм почали вночі. Зі слів багатьох ще живих  свідків відомо, що стіни його були досить міцні. Накинувши на храм троси, тракторами богоборці хотіли одним  махом звалити споруду, але гусениці тракторів рили землю, заглиблюючись, а храм стояв. Тоді його стали рвати на частини. Храм зруйновали менш як за добу. Воістину ламати – не будувати!

Розпочалися будівельні роботи при настоятелеві храму протоієреєві Анатолії Опанасику, який очолював їх до 2002 року. В подальшому своєму житті він приймає монашеський постриг з іменем Даниїл. У сані ігумена подвизався  у Києво-Печерській Лаврі. На жаль, його земне життя рано скінчилось – 14 вересня 2007 року ігумен Даниїл відійшов до Господа.

Продовжив будівництво  у 2003 році і завершив його 23-тій (з 1797р.) настоятель, секретар Волинської єпархії, протоієрей Миколай Бондарук. Будівництво нового храму від початку його і до освячення проходило важко. А що важко дається – стає ціннішим і ріднішим.

У Луцьку у липні 2009 року постав один із кращих мурованих православних храмів. Формою він нагадує хрест, але більш схожий на величний корабель, особливо якщо дивитися збоку олтаря.

В одній в’язі  з триярусною дзвіницею храм поставлений  на двометровий цоколь. Довжина 33 м., ширина 13,5 м.. висота його 30 м.  Увінчують храм сім куполів з хрестами, що відповідає семи таїнствам церковним. З них центральна частина – п’ятикупольна, що символізує Господа нашого Іісуса Христа і чотирьох євангелістів.

Зведення нового храму в колишньому с. Теремно, як і попереднього, не обійшлося без благодійників. За час тривалого будівництва відбулося безліч політичних, економічних, суспільних і інших змін, пройшли інфляційні процеси, тому неможливо підрахувати вартість споруди, як і  неможливо встановити, хто яку матеріальну допомогу надав. Єдине можна сказати, що на зведення храму жертвували кошти або безпосередньо трудилися на будівництві всі – від парафіянина-селянина до керуючого архієрея, від учня до професора, від робітника до керівника області, від рядового до генерала.

Спаси Господи всіх, хто був причетний до зведення нового Свято- Хресто-Воздвиженського– цього корабля спасіння душ наших у колишньому селі Теремно.

Розпорядок  Богослужіння:

У недільні та святкові дні:

8.00 Водосвятний  та інші молебні:

– до ікони Пресвятої  Богородиці "Пантанаса",

– св. Іоанна Предтечі,

– св. великомученика і цілителя Пантелеймона,

– свт. Миколая  чудотворця,

– блж. Ксенії Петербурзької  і Мотрони Московської, іншим  святим угодникам Божим.

10.00 Божественна  літургія.

18.00 (17.00)1 Вечірня – у суботу та передсвяткові дні.

Акафісти:

Неділя

– Чесному і  Животворящому Хресту Господньому.

Середа

– іконі Божої  Матері «Аз есмь с Вами и никто  же на вы»

– свт. Миколаю  чудотворцю

– семи отрокам  Ефеським та інші.

П’ятниця

– св. праведному Іоанну Кронштадтському.

Прес-служба Волинської єпархії