Якщо ви хочете, щоб ваші знайомі та друзі, колеги та партнери знайшли ваш номер телефону на нашому сайті, будь-ласка, заповніть нижче приведену форму. Ви можете додати у нашу базу будь-який свій номер телефону (мобільний, домашній, офісний).
Редакція сайту Лучеськ.com.ua не несе відповідальності за надану вами інформацію.
Дякуємо! Ваші дані будуть додані до телефонного довідника після перевірки модератором.
Звіт про полювання в Угорщині на муфлона
Звіт про полювання в Угорщині (про нас пишуть в газеті "Полювання та риболовля" та в журналі "Охотник"
А передусім у тому, що справжній мисливець може дати тут своїй душі справжній відпочинок від щоденних проблем, побачити приховане життя гірського лісу, і, звичайно, випробувати окомір та твердість руки. Словом, тут те, що потрібне справжньому любителю найдревнішого спорту!
У цю дивовижну п'ятиденну подорож волиняни відправилися завдяки старанням луцького бюро «Мисливські подорожі». Саме його працівники узяли на себе клопоти з укладення договору на обслуговування мисливців в іншій державі, візову підтримку, дозвіл на ввезення зброї та патронів до Угорщини і транспортного обслуговування.
– Менше доби в дорозі – і ми опинилися не тільки в іншій країні, але і в абсолютно іншому світі, – з ностальгією згадує Олександр Карпук. – Немає звичного зайвого шуму, суєти, а замість них – дивовижний спокій прекрасної угорської природи, настояне на хвої гірське повітря і абсолютно непомітне, але дивно попереджувальне відношення наших опікунів – працівників державного мисливського господарства «Телки»...
Це куточок угорської землі добре відомий сильним світу цього. У давнину тут полював і приймав лідерів країн соціалістичного табору Янош Кадар. Багато з них, як відомо, були великими любителями полювання.
Зокрема, в одному із залів, де виставлені численні трофеї, красуються 14-кілограмові роги відстріляного Леонідом Брежневим благородного оленя, в книзі відгуків – подяки, записані першою людиною, яка вийшла у відкритий космос, – Леонідом Леоновим, помічником президента Росії, Надзвичайним і Повноважним послом Сергієм Ястржембським, іншими відомими дипломатами, акторами, бізнесменами…
Здоровий відпочинок в по-королівськи оброблених в мисливському стилі номерах, які добре пам'ятають багато відомих людей Європи та світу, – і ось він, перший мисливський день!
– Оскільки ми були з подружжям, то напередодні запропонували їм на вибір: або з нами на полювання, або… на екскурсію по музеям і магазинам Будапешта, – з посмішкою вступає в розмову Валерій Бондарук. – Як ви думаєте – що вони вибрали?.. Правильно – Буду і Пешт! І як виявилася, це був абсолютно правильний вибір. Приймаюча сторона забезпечила настільки насиченими екскурсіями і захоплюючим шопінгом, що нашим «половинам» приємних вражень досить до кінця життя!
– Таким чином ми вдало одним пострілом убили двох зайців. І змістовну програму дружинам забезпечили, і собі для полювання повністю руки розв'язали, – підтримує його Олександр Карпук. – І тут же ставить запитання, на яке я не знаходжу відповіді: – А знаєте, що нас, українців, найбільше приємно здивувало?.. Не повірите: тут ніхто не спізнюється! І якщо вихід на полювання призначений на шість годин – то без трьох хвилин шість тебе вже чекає усюдихід! Це – питання внутрішньої культури нації. Чи варто після цього дивуватися, що в угорському лісі не побачиш не лише сміття, але і просто багаття від розкладеного в «недозволеному» місці вогню?
Волиняне виявили бажання відстріляти по муфлону і кабану.
Густина диких свиней в господарстві настільки велика, що компанія з 5 – 10 чоловік за одне колективне полювання може узяти їх 30 – 40 голів. Тому вирішили не ризикувати, а почати мисливський тур з пошуку муфлонів.
«Телки» – мисливське господарство, де багато десятиліть підряд використовуються самі передові технології розведення дичини. Але це зовсім не означає, що можна легко, як в тирі стріляти по копитним, численні стада яких періодично видно по всьому маршруту проходження команди.
Ні в якому разі! Звір тут у відмінності від «дичини», яка випускається з вольєра просто під постріл, досить сторожок, і потрібно показати всю свою майстерність слідопита і стрільця, щоб добути трофейний екземпляр.
Але у цьому-то для справжнього, поважаючого себе мисливця, і є особлива краса!
– Баран – бараном, а жити – хоче! Ось і не підпускає ближче, ніж на двісті метрів! – вельми доречно вставляє репліку Валерій Бондарук. – А у нас – то гілочка під ногою хруснула, то вітер закрутив так, що стадо з 20 – 30 голів миттєво насторожилося і «зробило ноги», то потрібна тварина з вибраними рогами прикрита іншими особинами, і стріляти не можна!..
Ви можете собі уявити, що відчуває людина, яка декілька днів підряд ходить по горам, в якийсь момент бачить, що прийшла його хвилина, плавно тягне за спуск, і бачить, що всі ці труднощі – не дарма! Що трофей – хоча, здається, все було проти тебе! – узятий! І узятий – чисто, на місці підстрілювання!
Волиняни – кожен по своєму, з тільки йому властивими переживаннями, з своїм наростанням серцевого ритму і вигуком радості після вдалого пострілу, свої трофеї взяли. І які!
– Якщо у нас в Криму трофейними вважаються роги муфлона від 70 сантиметрів, то у «Телках» до відстрілу дозволяється тільки баран, старше за чотири роки і має довжину рогів не менше 80 сантиметрів, – розповідає Олександр Карпук. – 80 сантиметрів – це старт. Приємно, що і мені, і Валерію вдалося добути трофеї, які були оцінені золотими медалями. Які, до речі, разом з барвистими сертифікатами були тут же вручені особисто директором господарства. На довгу пам'ять і із запрошенням приїжджати ще!
Добули волиняни впродовж чотирьох днів полювання і по кабану-сікачу. Правда, не дивлячись на досить значну вагу, трофеї-ікла у них були поскромніше – на срібні медалі. Але ж на медалі!
Здобуті трофеї були залишені на місці. Тут фахівці із спеціальних технологій оброблять ікла так, щоб вони не розтріскувалися. І, як і роги муфлонів, закріплять на спеціальних, виготовлених в кращих угорських мисливських традиціях медальйонах.
На медальйонах місцеві таксидермісти оформлять і голови здобутих звірів; цікавий той факт, що замість «рідних» рогів і іклів, які можуть знадобитися власникам для участі у виставках, будуть використані муляжі. Якість їх виготовлення, до речі, настільки висока, що відрізнити їх від оригіналу може тільки фахівець.
– Що найбільше запам'яталося? – питаю у тепер уже «медальованих» українських мисливців за справжніми мисливськими трофеями, що в старості будуть нагадувати їм про романтичну подорож.
– Запам'яталося все! Не повірите – навіть якісь дрібні деталі!.. Ми приїхали в ліс – і побачили звіра. Багато і різного звіра! – замислюється на мить Олександр Карпук. А потім продовжує несподівано: – Ми з Валерой – українці. І вважаємо себе патріотами землі, де виросли, пізнали любов, ростимо дітей, і вперше узяли в руки рушниці… І там, в Угорщині, нам було образливо за нашу країну, в якій часто єгер розповідає, що минулого року в цьому лісі кабан пройшов!.. Потрібно щось кардинально міняти в свідомості наших громадян, в мисливському господарстві, в механізмах, які повинні забезпечити його надійне, а головне – успішне функціонування. Таке, що б будь-якому українському лісі був звір...
– …і було його стільки, як в Угорщині! – знову включається в розмову Валерій Бондарук. – Наприклад, в багатьох лісах тут оленів стільки, що місцеве населення навіть спеціально ходить в них… збирати скинуті оленячі роги! Уявляєте – як по гриби!.. У США щорічно мисливці беруть ліцензії і відстрілюють мільйони оленів. Мільйони! І це до межі урбанізованій країні! А чому? А тому, що тут вже майже сторіччя успішно діє фонд риби і дичини.
Він наповнюється засобами за рахунок невеликого акцизу на мисливську зброю, боєприпаси, риболовецькі снасті. Логіка гранично проста – знищуєш, допомагай фінансово відновлювати! В результаті – фахівці-мисливствознавці мають в своєму розпорядженні мільйони і мільярди доларів, які прямують на відновлення і підтримку на оптимальному рівні чисельності риби і диких тварин. Невже навіть нинішньому Президенту країни і Кабінету Міністрів не під силу запозичити чужий досвід?..
– Давайте залишимо цю розмову!.. Хоча особисто мені як українцю образливо, що за відпочинок своєї сім'ї я вимушений був вивезти гроші в іншу країну! – знову включається в розмову Олександр Карпук. – Ми з тобою, Валера, були в справжньому мисливському раю!.. Тому давай краще через авторитетний мисливський журнал подякуємо за незабутні хвилини справжнього мисливського щастя луцькому бюро «Мисливські подорожі». Тим більше, що його працівники можуть запропонувати нові мисливські подорожі по всьому світу і круглий рік!
На фото: із здобутими трофеями та з нагородами.