Легенди старого Лучеська

Не можна ходити Старим ринком і не помічати тіні від замкових мурів, їхати маршруткою по вул. Богдана Хмельницького і не відчувати підстрибування на бруківці, йти вулицею Старого міста і навіть не знати, що декілька століть тому знаходилося на ній. Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього.

Не лише туристи залишають написи на стінах замку
Історія заснування міста, походження його назви і ім’я засновника замка відоме, мабуть, всім лучанам. Укріплення на місці замку Любарта існувало вже у X столітті, однак теперішній вигляд він отримав завдяки литовському князю. Цікаво, що протягом довгого життя замка люди не втримувалися, щоб не залишити на його мурах своє ім’я, і це стосується не лише сучасних екскурсантів. Майже усі стіни між вежами мають написи, здебільшого це імена людей і дата. Найстарший напис датується 1444р, також є ім’я історика Коженьовського, який наприкінці XVIII століття там працював над архівами, під Владичою вежею є цеглинка, на якій сестра Лесі Українки колись залишила напис: «1891 Ольга Косач».

У будинку на вулиці Словацького живуть привиди
Ви коли-небудь помічали стару будівлю без вікон із побитими стінами біля готелю «Лучеськ»? Так от, там живуть привиди! І, до речі, вони дуже не люблять коди їх хтось турбує. Ходять слухи, що це дух багатого лучанина, який мешкав на тому місці у особняку ще в позаминулому столітті. Можливо тому будинок і не зносять, хоча він уже майже двадцять років тому виведений з експлуатації.

Луцькі підземелля
Про підземні ходи під Луцьком існує чимало легенд, колись старе місто ними було сполучене із Шепельським і Жидичинським городищами, Олицьким замком та іншими укріпленнями навколо нього. У період XV-початок XVII століття були неспокійні часи, тому шляхи відступу із міста були дуже доречними. Також існував хід від замку до річки. Що давало змогу поповнити запаси прісної води навіть під час облоги. Однак ці ходи були дуже вузькими, двоє городян, які йшли назустріч один одному не могли розминутися.

Єзуїтський колегіум
Тепер це приміщення належить професійно-технічному училищу № 6. Колись, замість навчальних кімнат там була вітальня і підземний храм із вівтарем, а також три «кам’яні мішки», в яких ченці тримали полонених. Вони розташовані біля криниці, мабуть, щоб збільшити муки ув’язнених від звуку недосяжної води. У підвалах училища і зараз чуються таємничі голоси і звуки крапель води.

Підземні ходи від костелу ведуть до «Риббази»
Невідомо, про що ще можуть розказати підвали старого міста. Старожили говорять, що від костелу йшло в різні боки два ходи. Один під землею до Забороля, і до того ж був настільки широкий, що по ньому міг би проїхати автомобіль. Коли споруджували приміщення для «Риббази», підвали було знайдено, однак ходи були замуровані цеглою. Очевидці розказують, що існує ще і третій ярус підвалу. У Середні віки там катували людей. На стелі були прикріплені ланцюги із кайданами, під ними — вогнище та решту знарядь для тортур. А ще, говорять, було знайдено кімнату, наповнену черепами. Однак, можливо, це все лише легенди, хто зна.

Братський Міст
Розташований у долині річки Стир, Луцьк має більше двадцяти мостів і мостиків, однак найлегендарнішим залишається перший міст через старе русло Стиру — Глушець. Саме воно відділило острів, на якому оселилися перші лучани. За свою історію цей міст мав багато назв: Глушецький, Базиліанський, Братський, Казимира Великого. Коли у 20-х роках минулого століття річку Глушець було осушено, міст став символічним, потім його розібрали. Лише у 90-их роках відновили одну із його сторін. Зараз на місці Глушецького болота знаходиться майдан Братський Міст.

Парадокс пам’ятників
Пам’ятники великим письменникам, напевне, є у кожному місті чи містечку. Нікого не здивуєш і театром чи університетом. В Луцьку вони теж є, однак розташовані дивно. Ніхто не може пояснити, чому навпроти драматичного театру імені Тараса Шевченка знаходиться пам’ятник Лесі Українці, а біля головного корпусу Волинського національного університету імені Лесі Українки стоїть у задумі гранітний Тарас Шевченко. Цікаво.