Волинь. Історія України. (3 серія з 10) Volyn. History of Ukraine.

Після смерті Любарта близько 1384 року його місце зайняв син Федір. Та в 1387 році, на підставі польсько-литовської унії, польський король Ягайло усунув Федора, передавши Волинь Вітовту, Великому князю Литовському.

За часів Вітовта Луцьк був другою після Вільна столицею Литви. Вітовт добудував замок та опікувався містом. Як католик разом з Ягайлом збудував у Луцьку Домініканський монастир і католицьку кафедру Святої Трійці. А в 1428 році переніс католицько-єпископську кафедру з Володимира до Луцька. Водночас Вітовт не забував і про українське населення. Він будував церкви, а в 1427 році домігся від Ягайла грамоти, котра захищала права місцевого православного населення.

У 1432 році Ягайло надав Луцьку Магдебурзьке право. Все своє життя Вітовт домагався розірвання польсько-литовської унії. Боротьба набирала різних форм і найвищої напруги сягнула на знаменитому з’їзді монархів у Луцьку, найбільшому дипломатичному з’їзді в Європі.

Розпочався він у січні 1429 року і тривав 7 тижнів. На ньому були присутні німецький імператор Сигізмунд, польський король Ягайло, ініціатор зустрічі, Вітовт зі своїми панами, московський князь Василій з митрополитом Фотієм, великі магістри Тевтонського і Левонського орденів хрестоносців, король Данії Ерік XIV, представник візантійського імператора Івана Палеолога, перекопські і татарські хани та інші. Всі гості прибули до Луцька в супроводі челяді і охоронців. Всього з’їхалося приблизно 15 тисяч гостей. Усі передмістя Луцька були зайняті учасниками з’їзду, котрі насправді більше розважалися, ніж радилися.

Литовський історик Стрийковський писав, що гості з’їдали щодня 700 волів, 1400 баранів, 100 зубрів і лосів, випивали 700 бочок меду, вина і пива. Панські бенкети і розваги важким тягарем лягали на плечі селян. Щодня дорогами Волині тягнулись санні обози з борошном, вином, тушами впольованих зубрів і лосів.

Попри протести польських панів у питанні коронації Вітовта європейські монархи дійшли згоди. Ягайло під впливом Сигізмунда також погодився на коронацію литовського князя. Однак несподівана смерть Вітовта в 1430 році перекреслила плани литовських самостійників.

Після смерті Вітовта українське та литовське боярство обрало Великим князем Литовським Свидригайла. Той продовжив справу Вітовта у захисті українського населення, яке бачило в ньому союзника.

В 1431 році між Свидригайлом і Польщею виник конфлікт через Поділля, внаслідок чого спалахнула війна. 31 липня над Стиром поблизу Луцька відбулась перша серйозна битва. Князь Свидригайло вимушений був відступити, але Луцьк і далі чинив відчайдушний опір. Поляки спалили місто, а Луцький замок оточили потужними воєнними машинами, з яких вели щільний обстріл. Однак Луцький воєвода Юрша з чотирма тисячами вояків відбив усі атаки і оборонявся протягом цілого місяця.

Під час облоги в замку стратили п’ятьох домініканців, яких обвинуватили в шпигунстві на користь Ягайла. Тривала і безуспішна облога Луцька призвела до того, що в польському таборі почалось загальне невдоволення. Крім того від спеки гинули коні. Ягайло був змушений піти на примирення і 5 вересня 1431 року підписав перемир’я на два роки.

Крім поляків князь Свидригайло мав противника в особі литовського князя Жигимонта, який у 1432 році позбавив його литовської корони і намагався захопити Волинь. Між князями постійно виникали сутички, в які втручались і поляки.

Врешті-решт луцькі бояри, бачачи скрутне становище Свидригайла і обираючи між підданством йому або Литві схилились до останнього. Та вже наступного року Жигимонта вбили і Свидригайло, котрий майже рік переховувався в Угорщині, повернувся на Волинь.

Луцьк привітно зустрів свого улюбленого князя. Встановивши свою владу в Луцьку, Свидригайло титулує себе Великим князем. Однак перед власною смертю 10 лютого 1452 року він віддав ключі від міста луцькому старості Немирі і князям Михайлу і Івану Чарторийським, і наказав їм передати Луцьк Литві.