Волинь. Історія України. (5 серія з 10) Volyn. History of Ukraine.

Після Люблінської унії 1569 року, всю Волинь приєднали до Польщі, і Луцьк став столицею новоутвореного воєводства Волинського.

Восени 1595 року до Луцька підійшов Сиверин Наливайко. Налякана польська шляхта, на чолі з Біскупом, навіть не думаючи про оборону, погодилась заплатити Наливайкові контрибуцію, але той не задовільнився нею і пограбував передмістя.

З моменту прийняття церковної унії, на Волині починається наступ католицизму. В 1604 році на запрошення Біскупа Шишковського, до Луцька прибувають єзуїти і відкривають у місті свої школи. В 1614 році для конкуренції з братською школою єзуїти заснували українську школу, але вона не набула популярності серед українців і її через брак учнів закрили.

Наприкінці XVI століття Луцьк починає відігравати значну роль в українському церковному житті. Луцький православний єпископат був дуже багатий: володів чотирма містечками, двома замками і 34 селами. Серед владик, котрі мали титул єпископів Луцьких і Острозьких та екзархів усієї Русі, найвідомішим був Кирило Терлецький, один з ініціаторів Брестської церковної унії.

В 1617 році остаточно сформувалось православне братство. Засновниками його стали українська шляхта, духовенство і міщанство. До братства входили такі славетні особи як митрополит Київський Петро Могила, гетьман Іван Виговський та Марина Мазепа, мати майбутнього гетьмана. В 1619 році король Сигізмунд ІІІ видав грамоту, яка дозволила братству збудувати церкву зі шпиталем і притулком.

У 1620 році, згідно з грамотою єрусалимського патріарха Теофана, братство звільнилося від єпископської юрисдикції. Константинопольський патріарх Кирило Лукарис підтвердив цей документ і благословив братство. При ньому крім шпиталю і притулку існувала також школа, де вивчали граматику, риторику, діалектику й арифметику. З церковних предметів викладали читання, церковний спів, Святе Письмо і науку про Святих. Той, хто бажав вступити до братської школи, мусив за три дні ознайомитись з усіма її порядками і сплатити до шкільної каси 4 гроша.

Завдяки взірцевому порядку і високому науковому рівню, ця школа більш ніж за сто років свого існування дала українському суспільству багатьох видатних особистостей. Католики, яким недовподоби була діяльність братства часто гальмувала його роботу. Неодноразово ченці братського монастиря і самі братчики скаржились міському суду, що на них і їхню церкву нападають і чинять насильства і безчинства. Так, 24 травня 1634 року учні місцевої єзуїтської колегії напали на монастир православного братства. Побили палками та камінням і покалічили ченців, вчителів та учнів братської школи. Не пожаліли навіть калік, котрі жили в притулку. Нападники сплюндрували церковне майно, а з церковної каси забрали біля 150 золотих.

У першій половині XVII століття переважна більшість мешканців Луцька складали українці, тому саме вони відігравали провідну роль у ремісничих цехах, формували міський уряд, а офіційною мовою була українська.

Наприкінці 30-х на початку 40-х років XVII століття намісником луцького старости був Іван Виговський, майбутній гетьман України.

Переможний похід Богдана Хмельницького 1648 року не оминув Луцька. Полковник Колодка захопив місто, без бою залишеним польським військом і вбив багатьох луцьких євреїв і польських шляхтичів. Наступного року роздратоване населення передмість напало на місто й частково зруйнувало його.

XVII і XVIІI століття – час повільного занепаду Луцька. Причина полягала в пожежах і частих епідеміях, під час яких люди вмирали тисячами. З другої половини XVII століття українська шляхта полонізувалася. На місце українців урядовців прийшли поляки, офіційною мовою замість української стала польська.

В 1781 році Луцьк знову став жертвою страшної пожежі. Тоді в Замку згоріла греко-католицька кафедра, в місті – римо-католицька, а також більше 400 будинків.

Про рівень занепаду Луцька наприкінці XVIIІ століття говорить той факт, що в місті було всього 597 будинків, з яких лише 50 належали християнам, а рештою володіли євреї та караїми.

Кінець цього століття в історії міста найкраще характеризує народне прислів’я: «У тому Луцьку все не по-людськи: навколо вода, а в середині біда».