„ЛУЦЬК-ГІННЕС-ШОУ” – супердійство у день найкращого на світі міста!

День міста – чи не єдине свято, коли державні мужі, політики усіх мастей постають в іпостасі звичайних мешканців свого мегаполісу, обласного чи районного центру. У центрі уваги, просто як іменинники, почувають себе городяни: корінні та асимільовані, зовсім юні та мудрого віку, темпераментні та романтичні, завше привітні, толерантні, доброзичливі та... дещо незвичайні, які живуть посеред нас.

 

Саме таких, як ми, але дещо інших, і віншувало „Луцьк-Гіннес-шоу,” що відбувалося 23 серпня у День Луцька при вході до центрального парку. Величезна сцена, 30 кВт звуку, як завше, гарний настрій автора проекту і ведучого В’ячеслава Добжанського – ось три кити, які підпирали грандіозну вагу атрибутів успіху фесту. А найголовніше у вищеозначеній справі – звісно, учасники, які, забігаючи наперед, щиро дарували втіху численним глядачам.

Втім, про все по порядку. Титулу „Луцький Гулівер,” як найвищий лучанин, удостоївся 205-сантиметровий майстер спорту з волейболу Микола Карзов. Його колега, теж знана у краї волейболістка команди Суперліги „Освіта-Університет” Ганна Довгополюк зі своїми 188 сантиметрами стала „Луцькою Гуліверкою.” Чудернацькі вуса загальною довжиною 70 см допомогли диякону Свято-Троїцького собору Володимиру Мельничуку вибороти титул „Луцький козак.” Ще один духівник, отець Віталій Телічко, який прибув на „Луцьк-Гіннес-шоу” аж з Камінь-Каширщини (!), має найдовшу бороду – 49 см, яка абсолютно не заважає йому у спекотну літню днину. „Луцька мавка” – істота не міфічна, а цілком реальна, ще й достоту розумна і творча – майстриня виробів з кераміки Жанна Миляшкевич. Довжина її волосся від маківки – майже середньостатистичний зріст української жінки: 160 см. Коли як наочний приклад краси людського тіла на сцену піднявся чемпіон Укріїни-2006 з бодібілдингу Сергій Бобляха, об’єм біцепсів якого 51 см, багатьом подумалось: як далеко професіонал, що був поза конкурсом, відірвався від аматорів-„качків”! А от і помиляєтесь, панове: хлопчина з глядацького загалу теж нівроку має „бицуху” – 45 см!

Вадим Новосад, зімітувавши шлюбне „кар-р!” ворони, став „Луцьким звукоімітатором,” а у Тетяни Швалерчук виявилася найтонша талія серед тих, хто зголосився „помірятися” – 61. Вона і завоювала титул „Луцька осина талія.”

Усі лауреати отримали шикарні дипломи оргкомітету, цінні подарунки: спортивні призи від мережі фітнес-центрів „Атлет” та СК „Інтер-Атлетика,” фотоапарати від „Фуджі-експрес,” ексклюзивні DVD-диски із записами „живих” концертів від народного клубу „Майдан,” сюрпризи від „Радіотаксі 061 та 082.”

Найцінніший презент – телевізор від ТзОВ „Кромберг енд Шуберт Україна” повезе аж до Італії (!) екс-лучанка Олена Лотті, яка дала найбільше правильних відповідей у баталіях краєзнавців щодо історії міста та його знаменитостей. Оленка вже понад два роки мешкає на батьківщині Вівальді та Паганіні, але своїх земляків і місцину, на якій зростала, знає досконало!

Варто зазначити, що митці, які розважали у передгрозову спеку своїх земляків, повністю відповідали формату заходу. Найвідоміший шоу-мен краю В’ячеслав Добжанський чотири рази переодягався в оригінальні та неповторні костюми від луцького дизайнера Леодора Кравчука. Інший дизайнер, Анна Дідух, теж вразила самобутністю та витонченістю смаку у показі жіночих суконь, який віртуозно представили вихованки модельного клубу Марини Занюк. Вогняне шоу з майстерністю володіння мечами поєднали лицарі з клубу історичної реконструкції „Святий Грааль” під орудою Віктора Іщука (більше знаного як лицар Сільвер). Маестро верхнього брейку Володимир Гребеньков (Бьорн) підготував чергову новинку у стилі „електрик-буги”. Луцькі аси бразильського танцювально-бойового мистецтва капоейро балансували на межі, здавалося, акробатичних можливостей гомо сапієнс. Ілюзіоніст-маніпулятор, а по-простому – фокусник, Іван Боярчук зайвий раз спонукав захоплену публіку згадати призабутий вислів: „Спритність рук – і ніякого шахрайства.” Лауреати дитячо-юнацьких пісенних фестивалів Ілона Кузьмич та Богдан Корецький переконали усіх, що діти – найбільше диво природи.

Хедлайнерами дійства вже звикло виступили В’ячеслав Добжанський та Сергій Будь (театр музичної пародії „Прозорі скельця”). У їхніх переспівах відомих хітів кожен із глядацького загалу віднайшов свою частинку відвертості та правди, яку хлопці відкритим текстом доносили до душ лучан і гостей міста. Браво майстерності, щирості та безпосередності „Прозорих скелець!”

Тисячі прониклих, ще не промоклих від дощу, шквалом оплесків і невимовним внутрішнім сумом проводжали останні акорди гучної забави, яка відбулася завдяки патронату луцького міського голови Богдана Шиби. Не варто надовго впадати у ностальгію: за якийсь календарний рік, у День міста, чекайте на „Луцьк Гіннес шоу – 2” – зовсім не мильну оперу!

Наше місто – найкраще у світі, тому що воно найрідніше! І ніякі зваби закордонів, столиць, перспективи кар’єри, слави, заможності не змусять жодного патріота Лучеська Великого надовго полишити родинне гніздо! Наші люди – незвичайні... Йдеться не про їхні антропометрію чи фізіологію, просто вони є втіленням неповторної західняцької аури, що продукує у Всесвіт щирість, добро, чуття згуртованості і гордості усвідомлення того, що ми – лучани. А це – хай невеличке, але достойне плем’я великого українського роду.