Цими вихідними на територію Волинської області завітала Всеукраїнська велоестафета «Спорт для всіх єднає Україну!», присвячена Дню фізичної культури та спорту.
Сама ж естафета стартувала ще 3 вересня з Ужгорода. Потім відвідала Івано-Франківськ, Чернівці, Тернопіль та Львів. А 7 вересня спортсменів зустрічали на межі Львівської та Волинської областей, де влилися в єдиний потік і наші велосипедисти.Тим часом велоестафета паралельно рухається ще з двох напрямків – південного і східного.
Цього понеділка об’єднаний колектив у складі 61 спортсмена, заночувавши у Луцьку, відправився у сторону Рівного, до них, до речі, приєдналися 10 волинян. Велоестафета має ще відвідати Хмельницький, Вінницю та Житомир. А 13 вересня, у День фізичної культури та спорту, на майдані Незалежності у Києві всі учасники велопробігу з різних маршрутів об’єднаються в одне ціле. І згодом вирушать у зворотні напрямки.
На прес-конференції, присвяченій заходу, директор обласного ЦФЗН «Спорт для всіх» Володимир Новосад розповів, що подібне дійство проводиться з метою популяризації спорту та розвитку здорового суспільства, причому не тільки фізично, а й духовно. Володимир Петрович радий, що цього року знайшли змогу і кошти належно організувати захід.
Заступник начальника всеукраїнського ЦФЗН «Спорт для всіх» Тетяна Лучок додала: «За чотири роки проведення велоестафети нинішня порадувала погодою. Адже попередні два пробіги були під супровід дощу. До того ж, волиняни спортсменів завжди вітають гостинно та привітно, тому дуже приємно їхати Поліським краєм. Також помітний прогрес, бо спостерігаємо омолодження команди, що не може не радувати, адже це непопулярний та дорогий вид спорту. Хотілося б окремо відмітити дороги: наприклад, на Івано-франківщині шляхи у зв’язку зі стихією жахливі, але ремонтуються. А загалом добре було б, якби вони ремонтувалися скрізь».
В естафеті бере участь також уродженець Кічкарівки (Луцьк), чемпіон світу серед ветеранів Святослав Ковальчук, котрому вже за 60! (зараз спортсмен представляє Івано-Франківськ):
– Взагалі велоспорт для мене, як наркотик. Мої рідні пропонували «Мерседес», аби я тільки пересів із ровера, але я своєму двоколісному не зраджую. А взагалі такі естафети – це добра традиція, адже ми не насильно прививаємо спорт молоді, популяризуємо його. Приємно їхати вулицями, де тебе зустрічають, махають квітами та прапорами і запитують, як можна до вас записатися, приєднатися… Любов до фізкультури у людей є, її тільки треба розбудити – і вона розквітне. От наприклад, молоді спортсмени вирішили мене перевірити, думали, що я «вдягнув форму – та й кручу педалі». Вони давай по Прикарпатті збільшувати темп, а там – підйоми, перевали… Дивлюся – потихеньку їх стає все менше і менше, у результаті зі мною у групі залишилося тільки шестеро. Отже, лідерство завжди потрібно доводити, адже недарма мене обрали командиром велогонки.